Українські Карпати мають середні висоти. Простягання їхніх хребтів пов’язане з відповідними тектонічними структурами. Так, гірська область Українських Карпат об’єднує Передкарпатську підвищену рівнину, власне Карпати та Закарпатську низовину.
Передкарпатська підвищена рівнина має висоти 200–700 м. Простягається вузькою смугою до 30–45 км. Для її поверхні характерні горбисті рівнини.
Власне Карпати складені чотирма паралельними ланцюгами хребтів. На межі з Передкарпаттям на ширину 30–40 км тягнуться Зовнішні Карпати з пересічними висотами 900–1800 м. До їхнього складу входять гірські масиви, системи хребтів: Бескиди, Горгани, Покутсько-Буковинські Карпати.
Західніше, паралельно до Зовнішніх лежать низькі Вододільно-Верховинські Карпати. Їхні висоти коливаються в межах 750–1000 м. Основні частини хребта складає верховина – полого-хвилясті низькогірні малозаліснені місцевості. У минулому тут росли ялинові ліси, які вирубали люди. Верховина найгустіше заселена.
Далі на південний захід лежить найвищий із карпатських хребтів – Полонинсько-Чорногорські Карпати. Середні висоти становлять 1500 м, а найбільші перевищують 2000 м. Тут розташовані шість найвищих вершин України:
Ребра (2007 м)
Гутин Томнатик (2016 м)
Петрос (2020 м)
Піп-Іван (2022 м),
Бребенескул (2032 м)
Говерла (2061 м).
Говерла – найвища точка не лише України, а й усієї території Європи на схід від Карпат. Полонинсько-Чорногорські Карпати поперечними долинами розбиті на окремі масиви: Чорногора, Свидовець, Боржава, Красна та інші.
Найзахіднішим є Вулканічний хребет із пересічними висотами 600–700 м. Ширина хребта – 8–20 км. Лавові потоки товщиною понад 1 км свідчать про активний вулканізм у доісторичні часи. Тут є багато старих зруйнованих кратерів – кальдер. Схили круті, важкодоступні. У наймальовничішому місці створено геологічний заказник «Зачарована долина». Річкові долини розділили хребет на низку масивів: Синяк, Маковиця, Вигорлат, Гутин, Великий Діл та інші.
Перпендикулярно до чотирьох паралельних карпатських хребтів неподалік від кордону з Румунією тягнуться Рахівсько-Чивчинські гори, які називають Гуцульськими Альпами. Рельєф тут нетиповий для Карпат. До відміток 1500–1950 м здіймаються гори зі шпилястими вершинами, складеними з давніх магматичних порід. Гори важкодоступні. Тут є льодовикові кари та морена.
Закарпатська низовина являє собою плоску рівнину. Має невеликі абсолютні висоти – до 120 м. Тягнеться смугою у 22–35 км. Над її поверхнею здіймаються не високі конуси згаслих вулканів із максимальною висотою 367 м.
Теоретичні відомості
Немає коментарів:
Дописати коментар